Сучасний учитель історії має в педагогічному арсеналі майстерності безліч методів і вправ, за допомогою яких ведеться подача нового матеріалу.  Але всі ми погоджуємося, що вивчення історії, знайомство із минулим  – це не лише вивчення фактів, подій, хронології чи аналіз діяльності і творчості знаменитих видатних особистостей. Насамперед, це багатогранний,  досить складний процес, який має бути ще й активним, де учні вчаться прaцювати з цілою низкою джерел. Адже будь-яке навчання, а особливо історичне, має  розвивати в учнів нaвички  caмоcтійного, логічно-критичного миcлення: аналізувати, порівнювати, вчитися cтaвити чіткі зaпитання, шукати обґрунтовані відповіді, відрізняти упередження і стереотипи, уміти робити обґрунтовані та збaлaнcовaні виcновки.

Що ж до способів вирішення цих проблем, то вони завжди цікавили педагогічну громадськість. Ще у XVII ст. Ян Амос Коменський, пояснюючи як можна викладати новий матеріал, писав так: «…усе, що тільки можна уявляти для сприйняття почуттями, а саме: видиме – для сприйняття зором, те, що почуте, – слухом, запахи – нюхом, те, що смакує, – смаком, доступне дотику – шляхом дотику. Якщо будь-які предмети одразу можна сприйняти декількома почуттями, нехай вони одразу сприймаються декількома почуттями». Як бачимо, походження принципу наочності у навчанні має досить глибокі корені.

То ж і сьогодні кожний учитель намагається використовувати різноманітні джерела для унаочнення матеріалу, серед яких особливе місце займає світлина (фотографія).

Про методи і прийоми роботи із цим видом візуальних джерел можна познайомитися за посиланням: http://www.novadoba.org.ua/ukr/node/67.

І на останок додамо, що у цьому розділі зібрані різні фотодокументи, на яких зафільмоване життя черкащан за останні два століття. Знайомтеся, аналізуйте, співставляйте – це додасть певних емоцій і вражень у ваше сприйняття минувшини.