Козацька тема у творчості Тараса Шевченка

Творчість Тараса Григоровича Шевченка - явище унікальне як у вітчизняній, так і світовій мистецькій спадщині. Дуже влучно з цього приводу сказав Іван Франко: «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, свіжі і вільні шляхи професорам та книжним ученим».

Проте для нас, черкащан, творчість Кобзаря сповнена ще й особливим патріотичним духом, адже він наш земляк. За своїх 47 років, із яких 24 роки у кріпацтві, а 10 - на засланні, Тарас Шевченко залишив багату митецьку спадщину, яку що разу по-новому відкривають, вивчають, пізнають.

Ця сторінка - присвята козацькій тематиці в творчості українського Генія. Ми знаємо Шевченка як поета, письменника, художника, гравера, громадського діяча, сьогодні поговоримо про нього і як про історика.

Тарас Григорович Шевченко народився у столітті, коли вже була зруйнована Запорізька Січ, але про неї та героїчних козаків у суспільстві ще були дуже "живі" спогади. Саме тому у творчості поета мають місце вірші-послання, у яких він звертається до своїх земляків, щоб вони не припиняли боротися на національну незалежність рідної землі, як проти російського, так і польського ярма.

До Основ'яненка

... Не вернуться сподівані,

Не вернеться воля,

Не вернуться запорожці,

Не встануть гетьмани,

Не покриють Україну

Червоні жупани!

Обідрана, сиротою

Понад Дніпром плаче;

Тяжко-важко сиротині,

А ніхто не бачить...

Тілько ворог, що сміється...